Appell an alle Menschen guten Willens in Belarus, Litauen, Polen, Russland und der Ukraine

Mit Sorge beobachten wir die aktuelle Situation an der ukrainisch-russischen Grenze. Daher haben wir uns dem unten abgedruckten Historiker*innen-Appell unserer polnischen Partnerorganisationen sowie der Kolleginnen und Kollegen in Litauen, der Ukraine, Belarus und Russland angeschlossen und veröffentlichen diesen auf der Homepage der Stiftung Kreisau. Er richtet sich an die Bürgerinnen und Bürger jener 5 Länder, die direkt von einem drohenden Krieg und einer Expansion der „Einflusssphäre“ Russlands betroffen sein könnten. Gleichzeitig sollte der Einflusssphären-Anspruch eines Staates auf andere souveräne Staaten auf breite europäische Ablehnung stoßen, da er die europäische Friedensordnung in Frage stellt.

Der Appell erscheint auf Polnisch, Englisch, Russisch, Ukrainisch, Belarussisch, Litauisch und Deutsch.

Dr. habil. Robert Żurek, Stiftung Kreisau für Europäische Verständigung

.......................................

Die Initiatoren
Igor Kąkolewski, Michał Kopczyński, Alvydas Nikžentaitis, Генадзь Сагановіч, Аляксандр Смалянчук
bitten darum, den Appell unter Historikerinnen und Historikern und Menschen guten Willens in anderen europäischen Ländern zu verbreiten. Wenn Sie daran interessiert sind, den Aufruf zu unterzeichnen, senden Sie bitte Ihre Daten (akademischer Titel, Vor- und Nachname, Institution) an: Diese E-Mail-Adresse ist vor Spambots geschützt! Zur Anzeige muss JavaScript eingeschaltet sein! (Frau Magdalena Cymer).

Kontaktadressen für die Medien: Diese E-Mail-Adresse ist vor Spambots geschützt! Zur Anzeige muss JavaScript eingeschaltet sein! und Diese E-Mail-Adresse ist vor Spambots geschützt! Zur Anzeige muss JavaScript eingeschaltet sein!.

.......................................

Appell an alle Menschen guten Willens in Belarus, Litauen, Polen, Russland und der Ukraine, Aktionen basierend auf dem Prinzip der "Aufteilung von Einflusssphären" solidarisch abzulehnen

Die derzeitige internationale politische Krise, die durch die Konzentration russischer Truppen an der russisch-ukrainischen Grenze, die Kriegsgefahr und die Verletzung der Souveränität der Ukraine verursacht wird, erfüllt uns, Historiker aus Polen, Belarus, Litauen, Russland und der Ukraine, mit größter Sorge. Die neoimperialistische Sprache der russischen Diplomatie mit ihrer Verwendung von Formulierungen wie „Einflusssphären“ als angeblich legitime Kategorie bei der Gestaltung internationaler Beziehungen ist für uns inakzeptabel. Dies weckt Assoziationen zu den Ereignissen, die zum Ausbruch des Zweiten Weltkriegs und seinen tragischen Folgen führten: den Tod von vielen Millionen Menschen, Zwangsmigrationen, Deportationen und Vertreibungen der Zivilbevölkerung in großem Ausmaß sowie die anschließende Versklavung der Länder, die sich in der sowjetischen „Einflusszone“ befanden. Wir möchten daran erinnern, dass die Abgrenzung von Interessensphären in Osteuropa eine Schlüsselformulierung im so genannten geheimen Zusatzprotokoll zum Molotow-Ribbentrop-Pakt vom 23. August 1939 bezüglich der Abgrenzung der Interessensphären Deutschlands und der UdSSR war, mit der die Zusammenarbeit zwischen der Sowjetunion und dem Dritten Reich sowie deren militärische Aggression und Besetzung Polens sowie wenig später von Litauen, Lettland und Estland ermöglicht wurde.

Die Vorschläge von Präsident Putin zur Abgrenzung von Einflusssphären sind nicht nur für die Souveränität der Ukraine gefährlich, sondern auch für die Souveränität anderer Länder des ehemaligen so genannten Ostblocks und der ehemaligen Sowjetrepubliken, gegenüber denen der Kreml Forderungen erhebt, die deren Entscheidungsfreiheit bezüglich politischer und militärischer Bündnisse einschränken. Sie stellt auch eine Gefahr für weitere Nachbarländer Russlands sowie für die skandinavischen Länder dar, für Finnland und Schweden. Gleichzeitig untergräbt sie die in der zweiten Hälfte des 20. Jahrhunderts im Rahmen des Europarats und der Organisation für Sicherheit und Zusammenarbeit in Europa entwickelten Prinzipien für das friedliche Zusammenleben der Staaten und Nationen sowie die demokratischen Werte, die Teil der modernen Identität der Europäer geworden sind.

Wir würdigen alle Bemühungen einer unabhängigen und souveränen Ukraine, ein demokratisches System sowie bürgerliche Freiheiten in ihrem Land zu etablieren. Die ukrainischen Veränderungen der letzten Jahre sind auch für andere Nationen wegweisend, die für das Recht auf Selbstbestimmung im Rahmen demokratischer Systeme kämpfen. Sie stellen auch eine Herausforderung für die herrschenden Gruppen in autoritären Systemen dar, die die Verbreitung jener Werte fürchten, die für offene Zivilgesellschaften charakteristisch sind. Wir sind allen Russen dankbar, die sich mit der schwierigen Vergangenheit der Sowjetzeit auseinandersetzen, sowie auch für deren kritische Urteile. Denn sie bilden die Grundlage für die Entwicklung einer gemeinsamen friedlichen Zukunft, gutnachbarschaftliche Beziehungen sowie die Freundschaft unserer Völker.

Unser Ziel ist es nicht, andere Gesellschaften und ihre patriotischen Werte zu kritisieren, solange diese nicht auf der Verachtung der Rechte anderer Völker oder der Aggression gegenüber anderen Staaten beruhen. Unser Ziel ist es, Grenzen und das Recht auf Selbstbestimmung zu respektieren sowie dagegen zu protestieren, dass ein Land anderen Ländern seine politischen Lösungen mit Gewalt aufzuzwingen versucht. Trotz aller Unterschiede, die aus der komplizierten Geschichte Mittel- und Osteuropas und den Erfahrungen resultieren, die die von den Unterzeichnern dieses Aufrufs vertretenen Nationen voneinander unterscheidet, möchten wir alle Menschen guten Willens in Polen, Belarus, Litauen, Russland und der Ukraine darum ersuchen, die bestehenden Grenzen zu respektieren und die territoriale Einheit der Ukraine mit der Krim und dem Donbass zu unterstützen. Gleichzeitig geht es uns darum, die Souveränität der bestehenden Staaten als Grundlage für einen dauerhaften Frieden zu respektieren.

Als Historiker wissen wir, dass eine Rückkehr zum Denken in „Einflusssphären“ zu einer Tragödie führen könnte, wie sie Europa und die Welt vor achtzig Jahren erlebt haben.

Appeal to people of goodwill in Belarus, Lithuania, Poland, Russia, and Ukraine to reject the principle of division of the spheres of influence

Appeal to people of goodwill in Belarus, Lithuania, Poland, Russia, and Ukraine to reject the principle of division of the spheres of influence

Appeal to people of goodwill in Belarus, Lithuania, Poland, Russia, and Ukraine to reject the principle of "division of the spheres of influence"

The current international political crisis caused by the concentration of Russian troops on the Russian-Ukrainian border, the threat of war and the violation of Ukraine's sovereignty, fill us, historians from Belarus, Lithuania, Poland, Russia, and Ukraine, with the greatest anxiety. The neo-imperialist language of Russian diplomacy, using formulations about "spheres of influence" as an allegedly legitimate category in establishing international relations, is unacceptable to us. It evokes associations with the events that led to the outbreak of World War II and its tragic consequences: the deaths of tens of millions of people, forced migrations, deportations and expulsions of civilians on a massive scale, and the subsequent enslavement of countries that found themselves in the Soviet "sphere of influence.” We would like to remind you that the issue of the demarcation of the spheres of interest in Eastern Europe was a key wording of the so-called secret additional protocol on the demarcation of the spheres of interest of Germany and the USSR to the Molotov-Ribbentrop Pact of 23 August 1939, which made possible the cooperation between the Soviet Union and the Third Reich and their military aggression and occupation of Poland, and soon later of Lithuania, Latvia, and Estonia.

The proposals put forward by president Putin to demarcate spheres of influence are dangerous not only for the sovereignty of Ukraine, or other countries of the former so-called Eastern Bloc and former Soviet republics, against which the Kremlin is making demands that limit their freedom to decide on political and military alliances. It also poses a danger to other countries neighboring Russia, as well as the Scandinavian countries of Finland and Sweden. At the same time, it undermines the principles developed in the second half of the 20th century within the framework of the Council of Europe and the Organization for Security and Co-operation in Europe, of peaceful coexistence of states and nations, as well as the democratic values that have become part of the modern identity of Europeans.

We appreciate all the activities of independent and sovereign Ukraine leading to the creation of a system of democracy and civil liberties in this country. The Ukrainian changes of recent years show the way for other nations fighting for the right of self-determination in democratic systems. They are also a challenge to authoritarian systems that fear the spread of the values of open civil societies. We are also grateful for the activities of all those Russians, including their critical assessments, which lead to settling accounts with the difficult past of the Soviet Union. For they form the basis for a common peaceful future, for good neighborly relations, and for friendship between our peoples.

Our goal is not to criticize other societies and their patriotic values as long as they are not based on contempt for the rights of other peoples or aggression against other states. Our goal is to respect borders and the right of self-determination and to protest against attempts by one country to impose its political solutions by force on other countries. Despite all the differences arising from the complicated history of Central and Eastern Europe and the experiences that divide the nations represented by the signatories of this appeal, we wish to ask all people of goodwill in Belarus, Lithuania, Poland, Russia, and Ukraine to respect the existing borders and support the territorial unity of Ukraine with Crimea and Donbas. At the same time, we want to respect the sovereignty of existing countries as a basis for lasting peace.

As historians, we realize that a return to thinking in terms of "spheres of influence" could lead to the tragedy that Europe and the world experienced eighty years ago.

Apel do ludzi dobrej woli w Polsce, Białorusi, Litwie, Rosji i Ukrainie o solidarne odrzucenie działań w oparciu o zasadę podziału stref wpływów

Apel do ludzi dobrej woli w Polsce, Białorusi, Litwie, Rosji i Ukrainie o solidarne odrzucenie działań w oparciu o zasadę podziału stref wpływów

Apel do ludzi dobrej woli w Polsce, Białorusi, Litwie, Rosji i Ukrainie o solidarne odrzucenie działań w oparciu o zasadę „podziału stref wpływów”

Obecny międzynarodowy kryzys polityczny wywołany koncentracją wojsk rosyjskich na granicy rosyjsko-ukraińskiej, groźba wojny i pogwałcenia suwerenności Ukrainy, napawają nas, historyków z Polski, Białorusi, Litwy, Rosji i Ukrainy największym niepokojem. Neoimperialny język rosyjskiej dyplomacji używający sformułowań o „strefach wpływów” jako rzekomo słusznej kategorii w układaniu relacji międzynarodowych jest dla nas nie do przyjęcia. Budzi bowiem skojarzenia z wydarzeniami, które doprowadziły do wybuchu II wojny światowej i jej tragicznych konsekwencji: śmierci kilkudziesięciu milionów ludzi, przymusowych migracji, wywózek i wypędzeń na masową skalę ludności cywilnej, następnie zaś zniewolenia krajów, które znalazły się w sowieckiej „strefie wpływów”. Pragniemy przypomnieć, że rozgraniczenie stref interesów w Europie Wschodniej było kluczowym sformułowaniem tzw. tajnego protokołu dodatkowego o pograniczu sfer interesów Niemiec i ZSRS do Paktu Ribbentrop-Mołotow z 23 sierpnia 1939 roku, który umożliwił współpracę między Związkiem Sowieckim a III Rzeszą oraz ich militarną agresję i okupację Polski, następnie zaś Litwy, Łotwy i Estonii.

Wysuwane przez prezydenta Putina propozycje rozgraniczenia sfer wpływów są niebezpieczne nie tylko dla suwerenności Ukrainy, czy też innych państw dawnego tzw. Bloku Wschodniego i byłych republik sowieckich, wobec których Kreml wysuwa żądania ograniczające ich swobodę decyzji o sojuszach politycznych i militarnych. Stanowi również niebezpieczeństwo dla innych państw sąsiadujących z Rosją, a także krajów skandynawskich: Finlandii i Szwecji. Zarazem podważa wypracowane w II połowie XX wieku w ramach Rady Europy i Organizacji Bezpieczeństwa i Współpracy w Europie zasady pokojowego współistnienia państw i narodów, a także demokratyczne wartości, które stały się częścią współczesnej tożsamości Europejczyków.

Doceniamy wszystkie działania niepodległej i suwerennej Ukrainy prowadzące do stworzenia w państwie tym systemu demokracji i swobód obywatelskich. Ukraińskie przemiany ostatnich lat ukazują drogę również innym narodom walczącym o prawo samostanowienia w ramach ustrojów demokratycznych. Są też wyzwaniem dla grup rządzących w systemach autorytarnych, które odczuwają strach przed upowszechnieniem wartości charakterystycznych dla otwartych społeczeństw obywatelskich. Z wdzięcznością odnosimy się do działań tych wszystkich Rosjan, w tym ich krytycznych ocen, które prowadzą do rozliczeń z trudną przeszłością okresu istnienia Związku Sowieckiego. Tworzą one bowiem podstawę do wypracowania wspólnej pokojowej przyszłości, dobrosąsiedzkich stosunków i przyjaźni między naszymi narodami.

Naszym celem nie jest krytyka innych społeczeństw i ich patriotycznych wartości, dopóki nie są one oparte na pogardzie wobec praw innych narodów, czy agresji wobec innych państw. Naszym celem jest poszanowanie granic i prawa samostanowienia oraz protest wobec prób narzucania siłą rozwiązań politycznych przez jedno państwo innym państwom. Mimo wszystkich różnic wynikających ze skomplikowanej historii Europy Środkowo-Wschodniej i Wschodniej oraz doświadczeń dzielących narody reprezentowane przez sygnatariuszy tego apelu pragniemy zwrócić się do wszystkich ludzi dobrej woli w Polsce, Białorusi, Litwie, Rosji i Ukrainie o uszanowanie istniejących granic oraz wsparcie jedności terytorialnej Ukrainy z Krymem i Donbasem. Zarazem chodzi nam o respektowanie suwerenności istniejących państw, jako podstaw do zachowania trwałego pokoju.

Jako historycy zdajemy sobie sprawę, że powrót do myślenia w kategoriach „stref wpływów” może doprowadzić do tragedii, którą Europa i świat przeżywały przed osiemdziesięciu laty.

Обращение к людям доброй воли в России, Беларуси, Литве, Польше и Украине о совместном отказе от политики, основанной на принципе раздела сфер влияния

Обращение к людям доброй воли в России, Беларуси, Литве, Польше и Украине о совместном отказе от политики, основанной на принципе раздела сфер влияния

Обращение к людям доброй воли в России, Беларуси, Литве, Польше и Украине о совместном отказе от политики, основанной на принципе «раздела сфер влияния»

Нынешний международный политический кризис, вызванный концентрацией российских войск на российско-украинской границе, угрозой войны и нарушением суверенитета Украины, глубоко беспокоит нас, историков из России, Беларуси, Литвы, Польши и Украины. Неоимперский язык российской дипломатии, с использованием риторики «сфер влияния» как легитимной категории в установлении международных отношений, для нас неприемлем. Эта риторика вызывает ассоциации с событиями, приведшими к началу Второй мировой войны и ее трагическим последствиям: гибели десятков миллионов людей, насильственным переселениям, депортациям и изгнанием гражданского населения в массовом масштабе, а также последующему порабощению стран, оказавшихся в советской «сфере влияния». Напомним, что вопрос о разграничении сфер влияния в Восточной Европе был ключевой фразой так называемого секретного дополнительного протокола о разграничении сфер интересов Германии и СССР к пакту Молотова-Риббентропа от 23 августа 1939 года, который сделал возможным сотрудничество Советского Союза и Третьего рейха и их военную агрессию и оккупацию Польши, а затем Литвы, Латвии и Эстонии.

Выдвинутые президентом Путиным предложения по разграничению сфер влияния опасны не только для суверенитета Украины или других стран бывшего так называемого Восточного блока и бывших советских республик, в отношении которых Кремль выдвигает требования, ограничивающие их свободу принимать решения о политических и военных союзах. Они также представляют угрозу для других государств – соседей России, в том числе скандинавских стран: Финляндии, Норвегии и Швеции, и подрывают принципы, разработанные во второй половине ХХ века в рамках Совета Европы и Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе для мирного сосуществования государств и народов, а также оспаривают демократические ценности, которые стали частью современной идентичности европейцев.

Мы высоко ценим все усилия независимой и суверенной Украины по созданию демократической системы и обеспечению гражданских свобод в этой стране. Перемены последних лет в Украине также показывают путь другим странам, борющимся за право на самоопределение на основе демократических принципов. Они также бросают вызов авторитарным системам, которые опасаются распространения ценностей, присущих для открытым гражданским обществам. Мы благодарны всем тем россиянам, которые, в том числе, своим критическими оценками, способствуют переосмыслению и преодолению тяжелого советского прошлого. Именно это создает основу для общего мирного будущего, добрососедских отношений и дружбы между нашими народами.

Нашей целью не является критика других обществ и их патриотических ценностей до тех пор, пока они не выражают презрения к правам иных народов и не призывают к агрессии в отношении к другим государствам. Наша цель – сохранить уважение к существующим границам и свободе самоопределения, а также заявить протест против попыток одной страны силой навязывать политические решения другим. Несмотря на все различия, обусловленные сложной историей Центральной и Восточной Европы, мы хотим обратиться ко всем людям доброй воли в России, Беларуси, Литве, Польше и Украине с призывом уважать международно-признанные границы и поддержать территориальное единство Украины с Крымом и Донбассом. Мы также призываем к уважению суверенитета всех существующих государств как основы для прочного мира.

Как историки, мы понимаем, что возврат к мышлению в категориях «сфер влияния» может привести к трагедии, подобной той, которую Европа и мир пережили восемьдесят лет тому назад.

Звернення до людей доброї волі в Україні, Білорусі, Литві, Польщі й Росії про солідарну відмову від політики, заснованої на принципі розподілу сфер впливу

Звернення до людей доброї волі в Україні, Білорусі, Литві, Польщі й Росії про солідарну відмову від політики, заснованої на принципі розподілу сфер впливу

Звернення до людей доброї волі в Україні, Білорусі, Литві, Польщі й Росії про солідарну відмову від політики, заснованої на принципі «розподілу сфер впливу»

Сучасна міжнародна політична криза, спричинена концентрацією російських військ на російсько-українському кордоні, загрозою війни та порушенням суверенітету України, глибоко непокоїть нас, істориків з України, Білорусі, Литви, Польщі й Росії. Неоімперіалістична мова російської дипломатії, з її риторикою про «сфери впливу» як буцім-то легітимної категорії у визначенні міжнародних відносин, для нас неприйнятна. Ця риторика викликає асоціації з подіями, що призвели до Другої світової війни та її трагічними наслідками: загибелі десятків мільйонів людей, примусових переселень, масових депортацій та виселення мирного населення, а також наступного поневолення країн, що опинилися у радянській «сфері впливу». Варто пригадати, що питання про розмежування сфер впливу у Східній Європі було ключовим поняттям так званого таємного додаткового протоколу про розподіл сфер впливів Німеччини та СРСР до пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 року, який уможливив співпрацю Радянського Союзу й Третього Рейху та їхню спільну військову агресію й окупацію Польщі, а згодом Естонії, Латвії та Литви.

Висунуті президентом Путіним пропозиції щодо розмежування сфер впливу загрозливі не тільки для суверенітету України та інших країн колишнього так званого Східного блоку й колишніх радянських республік, щодо яких Кремль висуває вимоги, що обмежують їх свободу ухвалювати рішення про політичні та військові союзи. Вони також загрожують суверенітетові інших держав – сусідок Росії, зокрема скандинавських країн: Фінляндії та Швеції. Одночасно вони підривають засади відпрацьовані у другій половині ХХ століття в рамках Ради Європи та Організації з безпеки й співробітництва в Європі для мирного співіснування держав і народів, а також демократичні цінності, які стали частиною сучасної ідентичності європейців.

Ми високо цінуємо зусилля незалежної та суверенної України, спрямовані на створення демократичної системи та забезпечення громадянських свобод у країні. Українські зміни останніх років вказують шлях іншим країнам, які все ще змагаються за право на самовизначення керуючись демократичними принципами. Також вони кидають виклик авторитарним системам, які бояться поширення цінностей, притаманних відкритим громадянським суспільствам. Ми вдячні усім росіянам, які, зокрема своїми критичними оцінками, сприяють переосмисленню та подоланню тяжкого радянського минулого. Вони формують основу для спільного мирного майбутнього, добросусідських відносин та дружби між нашими народами.

Нашою метою не є критика інших суспільств та їхніх патріотичних цінностей допоки вони не сповідують неповагу до прав інших народів й не закликають до агресії проти інших країн. Ми закликаємо поважати кордони та право на самовизначення, а також висловлюємо протест проти спроб нав’язати силою свої політичні рішення іншим країнам. Попри всі відмінності, зумовлені складною історією Центральної та Східної Європи, ми хочемо звернутися до всіх людей доброї волі в Україні, Білорусі, Литві, Польщі й Росії із закликом поважати міжнародно визнані кордони й підтримати територіальну цілісність України з Кримом і Донбасом. Ми також закликаємо поважати суверенітет усіх держав, як основи для стійкого миру.

Як історики, ми розуміємо, що повернення до мислення категоріями «сфер впливу» може призвести до трагедії, подібної до тієї, що Європа і світ пережили вісімдесят років тому.

ЗАКЛІК людзей добрай волі з Беларусі, Польшчы, Літвы, Расіі і Украіны да салідарнасці ў асуджэнні дзеянняў, якія грунтуюцца на прынцыпе падзелу сфер уплыву

ЗАКЛІК людзей добрай волі з Беларусі, Польшчы, Літвы, Расіі і Украіны да салідарнасці ў асуджэнні дзеянняў, якія грунтуюцца на прынцыпе падзелу сфер уплыву

ЗАКЛІК людзей добрай волі з Беларусі, Польшчы, Літвы, Расіі і Украіны да салідарнасці ў асуджэнні дзеянняў, якія грунтуюцца на прынцыпе “падзелу сфер уплыву”

Сучасны міжнародны палітычны крызіс, выкліканы канцэнтрацыяй расійскіх войск на расійска-ўкраінскай мяжы, небяспекай вайны і пагрозай суверэнітэту Украіны, выклікае ў нас, гісторыкаў з Беларусі, Польшчы, Літвы, Расіі і Украіны вялікую трывогу. Неаімперская мова расійскай дыпламатыі, якая карыстаецца азначэннем “сферы ўплыву” як быццам слушнай катэгорыяй для выбудовы міжнародных адносін, для нас непрымальная. Яна выклікае асацыяцыі з падзеямі, якія прывялі да выбуху Другой сусветнай вайны з яе трагічнымі наступствамі: смерцю дзясяткаў мільёнаў людзей, прымусовай міграцыяй, дэпартацыямі і масавым высяленнем мірнага насельніцтва, а потым заняволення дзяржаў, якія апынуліся ў савецкай „сферы ўплыву”. Варта прыгадаць, што праблема размежавання сфер інтарэсаў ва Усходняй Еўропе (“вопрос о разграничении сфер обоюдных интересов в Восточной Европе”) была ключавым паняццем г. зв. тайнага пратакола, які вызначаў сферы ўплываў Германіі і СССР і быў дадаткам да пакта Рыбентропа–Молатава ад 23 жніўня 1939 г. Гэты пакт паклаў пачатак супрацы паміж Савецкім Саюзам і ІІІ Рэйхам, а таксама паспрыяў іх ваеннай агрэсіі і акупацыі Польшчы, а пазней Літвы, Латвіі і Эстоніі.

Высунутыя камандай прэзiдэнта Пуціна прапановы размежавання сфер уплыву небяспечныя не толькі для суверэнітэту Украіны ды іншых дзяржаў былога Усходняга блока і колішніх савецкіх рэспублік, адносна якіх Крэмль выстаўляе патрабаванні, што абмяжоўваюць свабоду іх далучэння да палітычных і ваенных саюзаў. Гэтыя прапановы пагражаюць таксама іншым суседнім з Расіяй дзяржавам, у тым ліку скандынаўскім краінам – Фінляндыі і Швецыі. Адначасна яны супярэчаць выпрацаваным у другой палове ХХ ст. у рамках Рады Еўропы і Арганізацыі па Бяспецы і Супрацы ў Еўропе прынцыпам мірнага суіснавання дзяржаў і народаў, а таксама тым дэмакратычным каштоўнасцям, якія сталі часткай ідэнтычнасці сучасных еўрапейцаў.

Мы шануем тое, што робіцца ў незалежнай і суверэннай Украіне дзеля стварэння ў гэтай дзяржаве дэмакратычнай сістэмы і пашырэння грамадзянскіх свабод. Перамены ва Украіне апошніх гадоў указваюць шлях развіцця іншым народам, якія яшчэ змагаюцца за права самавызначэння ў межах дэмакратычнага ладу. Гэтыя перамены адначасова з’яўляюцца выклікам для аўтарытарных сістэм улады, якія адчуваюць страх перад пашырэннем каштоўнасцей, характэрных для адкрытых грамадзянскіх супольнасцей. Мы таксама ўдзячныя ўсім тым расіянам, якія сваёй дзейнасцю і крытычнымі ацэнкамі спрыяюць развітанню грамадства з цяжкім мінулым часоў Савецкага Саюза. Яны ствараюць падмурак для пабудовы супольнай мірнай будучыні, добрасуседскіх адносін і сяброўства паміж нашымі народамі.

Мы не крытыкуем іншыя грамадствы і іх патрыятычныя каштоўнасці, пакуль яны не ператвараюцца ў пагарду да правоў іншых народаў або агрэсію супраць іншых дзяржаў. Наша мэта – нагадаць пра павагу да існуючых межаў і да свабоды самавызначэння, а таксама выказаць пратэст супраць спроб гвалтоўнага навязвання палітычных рашэнняў іншым дзяржавам. Нягледзячы на ўсе разыходжанні, абумоўленыя складанай гісторыяй Цэнтральна-Усходняй і Усходняй Еўропы, а таксама гістарычным вопытам, які падзяліў нашы народы, звяртаемся да ўсіх людзей добрай волі ў Беларусі, Польшчы, Расіі, Літве і Украіне з заклікам паважаць існуючыя межы і падтрымаць тэрытарыяльнае адзінства Украіны з Крымам і Данбасам. Разам з гэтым нам залежыць на павазе да суверэнітэту існуючых дзяржаў як падставе захавання трывалага міру.

Як гісторыкі, мы разумеем, што вяртанне да мыслення ў катэгорыях “сфер уплыву” можа прывесці да трагедыі, якую Еўропа і свет перажылі восемдзесят гадоў таму.

Lietuvos, Lenkijos, Baltarusijos, Rusijos ir Ukrainos geros valios žmonių kreipimasis dėl solidaraus veiksmų, besiremiančių įtakos sferų pasidalijimo principu, atmetimo

Lietuvos, Lenkijos, Baltarusijos, Rusijos ir Ukrainos geros valios žmonių kreipimasis dėl solidaraus veiksmų, besiremiančių įtakos sferų pasidalijimo principu, atmetimo

Dabartinė tarptautinė politinė krizė, sukelta Rusijos kariuomenės telkimo prie Rusijos sienos su Ukraina, karo ir Ukrainos suvereniteto pažeidimo grėsmė, mums, Lietuvos, Lenkijos, Baltarusijos, Rusijos ir Ukrainos istorikams, kelia didžiausią nerimą. Neoimperinė Rusijos diplomatijos kalba, į tarptautinių santykių konstravimo retoriką kaip tariamai teisingą kategoriją įtraukianti „įtakos sferų“ formuluotę, mums yra nepriimtina. Tokia retorika kelia asociacijas su įvykiais, lėmusiais Antrojo pasaulinio karo pradžią ir tragiškas jo pasekmes: keliasdešimties milijonų žmonių žūtį, priverstines migracijas, masinius civilių gyventojų trėmimus ir išvarymus, o vėliau – šalių, atsidūrusių sovietinėje „įtakos sferoje“, pavergimą. Norime priminti, kad interesų zonų atribojimo Rytų Europoje klausimas buvo esminė formuluotė, įrašyta vadinamajame papildomame slaptajame 1939 m. rugpjūčio 23 d. Ribentropo-Molotovo pakto protokole dėl Vokietijos ir SSRS interesų sferų ribų nustatymo, kuris sudarė sąlygas Sovietų Sąjungos ir Trečiojo Reicho bendradarbiavimui bei jų karinei agresijai ir Lenkijos, o vėliau ir Lietuvos, Latvijos bei Estijos okupacijai.

Prezidento Putino pateikti siūlymai dėl įtakos sferų nustatymo kelia pavojų ne tik Ukrainos suverenumui, bet ir kitoms buvusio vadinamojo Rytų bloko valstybėms bei buvusioms sovietinėms respublikoms, kurioms Kremlius kelia reikalavimus, siekiančius apriboti jų laisvę apsispręsti dėl įsijungimo į politines ir karines sąjungas. Tai kelia grėsmę ir kitoms, su Rusija besiribojančioms valstybėms, taip pat Skandinavijos valstybėms: Suomijai ir Švedijai. Tokie siūlymai pakerta XX amžiaus antroje pusėje Europos Taryboje ir Europos saugumo ir bendradarbiavimo organizacijoje išplėtotus taikaus valstybių ir tautų sambūvio principus bei demokratines vertybes, kurios tapo moderniosios europiečių tapatybės dalimi.

Vertiname visus nepriklausomos ir suverenios Ukrainos veiksmus, kuriais šioje šalyje yra kuriama demokratijos ir pilietinių laisvių sistema. Pastarųjų metų pokyčiai Ukrainoje parodė kelią kitoms tautoms, kovojančioms už apsisprendimo teisę ir demokratijos įtvirtinimą. Šie pokyčiai taip pat yra iššūkis autoritarinėms sistemoms, jaučiančioms baimę dėl atviroms pilietinėms visuomenėms būdingų vertybių sklaidos. Esame dėkingi visiems rusams, kurie savo veiksmais ir kritišku vertinimu padeda revizuoti sunkią Sovietų Sąjungos egzistavimo laikotarpio praeitį. Jie kuria pagrindus bendrai taikiai ateičiai, gerų kaimyninių santykių ir draugystės tarp mūsų tautų plėtojimui.

Mūsų tikslas nėra kritikuoti kitas visuomenes ir jų patriotines vertybes, jeigu jos nėra grindžiamos kitų tautų teisių niekinimu ar agresija kitų valstybių atžvilgiu. Mūsų tikslas – gerbti sienas ir apsisprendimo teisę bei protestuoti prieš vienos valstybės bandymus jėga primesti kitoms valstybėms politinius sprendimus. Nepaisydami visų skirtumų, kuriuos lėmė komplikuota Vidurio-Rytų ir Rytų Europos istorija bei patirčių, skiriančių šio kreipimosi signatarų atstovaujamas tautas, kreipiamės į visus geros valios žmones Lietuvoje, Lenkijoje, Baltarusijoje, Rusijoje ir Ukrainoje, prašydami gerbti esamas sienas ir remti Ukrainos su Krymu ir Donbasu teritorinį vientisumą. Drauge mums rūpi esamų valstybių suvereniteto gerbimas kaip sąlyga ilgalaikei taikai užtikrinti.

Esame istorikai ir suprantame, kad grįžimas prie mąstymo „įtakos sferų“ kategorijomis gali privesti prie tragedijos, kokią Europa ir pasaulis jau patyrė prieš aštuoniasdešimt metų.

Unterzeicherliste:

Dr Felix Ackermann, Deutsches Historisches Institut Warschau / Niemiecki Instytut Historyczny w Warszawie
Мгр гісторыі Цімафей Акудовіч, Беларусь
Кандыдат гістарычны навук Вадзім Аніпяркоў, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Urszula Augustyniak, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Кандидат політичних наук, Володимир Бабка, Державна наукова установа „Енциклопедичне видавництво”, Київ
Кандидат історичних наук Дмитро Байкєніч, Інститут дослідження Голодомору, Київ
Кандидат історичних наук Зоя Баран, Львівський національний університет ім. Івана Франка
Кандидат історичних наук Ірина Батирєва, Інститут дослідження Голодомору, Київ
Доктор історичних наук Ольга Білобровець, Житомирський державний університет ім. Івана Франка
Кандидат філологічних наук, Вадим Василенко, Інститут літератури ім. Тараса Шевченка НАН України
Кандидат історичних наук, Ірина Вишня, ПЗО Гімназія Кларіс Вербіс, Київ
Кандидат історичних наук, Надія Войтович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького
Dr hab. Konrad Bobiatyński, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof dr Hans-Jürgen Bömelburg, Justus-Liebig-Universität Gießen
Bogdan Borucki, Oficyna Wydawnicza „Mówią wieki”
Dr hab., prof. UG Miłosława Borzyszkowska-Szewczyk, Instytut Filologii Germańskiej, Uniwersytet Gdański
Dr hab., prof. UJ Jan Jacek Bruski, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UJ Юры Гардзееў, Instytut Rosji i Europy Wschodniej, Uniwersytet Jagielloński
Кандыдат гістарычных навук Ірына Ганецкая, незалежная даследчыца, Мінск
Кандидат історичних наук, Ігор Гілевич, Львівський національний університет ім. Івана Франка
Кандидат історичних наук Нані Гогохія, Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка
Доктор історичних наук Наталія Громова, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Олена Донець, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Київ
Кандыдат гістарычных навук Людміла Дучыц, незалежны даследчык, Беларусь
Мгр філалогіі Андрэй Дынько, рэдактар, Беларусь
Prof. dr hab. Wiesław Caban, Instytut Historii, Uniwersytet Jana Kochanowskiego w Kielcach
Dr Rūta Čapaitė, Lietuvos istorijos institutas, Vilnius
Dr hab., prof. UW Jolanta Choińska-Mika, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Andrzej Chwalba, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab. Stefan Ciara, prof. UW, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Jarosław Czubaty, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr Iwona Dadej, Centrum Badań Historycznych Polskiej Akademii Nauk w Berlinie, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Prof. dr hab. Antoni Dudek, Instytut Historii, Uniwersytet Kardynała Stefana Wyszyńskiego w Warszawie
Prof. dr hab. Bogusław Dybaś, Instytut Historii i Archiwistyki, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Dr Bartosz Dziewanowski-Stefańczyk, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Dr hab., prof. PAN Anna Engelking, Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk
Доцент, доктор исторических наук Константин Ерусалимский, Росси́йский госуда́рственный гуманита́рный университе́т, Москва
Кандыдат гістарычных навук Алесь Жлутка, Univerzita Palackého v Olomouci / Універсітэт Палацкага ў Аламоўцы
Кандидат історичних наук Наталка Жмуд, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського
Професор, доктор історичних наук Леонід Зашкільняк, Львівській Національний університет
Кандидат історичних наук Андрій Забловський, Рада підприємців при КМУ, Київ
Кандыдат гістарычных навук Эдвард Зайкоўскі, незалежны даследчык, Мінск
Кандидат історичних наук Юрій Зазуляк, кафедра iсторії, Український Католицький Університет, Львів
Кандидат історичних наук Андрій Зюбровський, Інститут народознавства НАН України, Київ
Mateusz Fałkowski, Instytut Pileckiego, oddział w Berlinie
Prof. dr hab. Andrzej Friszke, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Dr hab. Paweł Gancarczyk, Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk
Dr Ewa Gładkowska, Instytut Sztuk Pięknych, Uniwersytet Warmińsko- Mazurski w Olsztynie
Dr hab., prof. UWM Krzysztof Gładkowski, Instytut Nauk Politycznych, Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie
Dr hab. Henryk Głębocki, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr Dawid Golik, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński, Instytut Pamięci Narodowej, Kraków
Dr Tomasz Grabowski, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Prof. dr hab. Ryszard Grzesik, Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk
Dr hab. Aleksander Gubrynowicz, Wydział Prawa i Administracji, Uniwersytet Warszawski
Dr Maciej Gugała, Centrum Badań Historycznych Polskiej Akademii Nauk w Berlinie
Prof. dr hab. Igor Hałagida, Wydział Historyczny, Uniwersytet Gdański
Dr hab., prof. PAN Ola Hnatiuk, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski, Akademia Kijowsko-Mohylańska
Dr hab. Rafał Hryszko, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr Agnieszka Janiak-Jasińska, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab. Marek Janicki, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Stanisław Jankowiak, Wydział Historii, Uniwersytet Adama Mickiewicza w Poznaniu
Prof. dr hab. Maciej Janowski, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Dr Marcin Jarząbek, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr Łukasz Jasiński, Centrum Badań Historycznych Polskiej Akademii Nauk w Berlinie
Prof. dr hab. Violetta Julkowska, Instytut Historii, Uniwersytet Adama Mickiewicza w Poznaniu
Doc. dr Robertas Jurgaitis, Lietuvos istorijos institutas, Vilnius
Dr Dominik Kadzik, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Професор, доктор історичних наук Ярослав Калакура, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Прафесар, доктар гістарычных навукАляксандр Калбаска, Еўрапейскі Гуманітарны Універсітэт ў Вільні, Vilnius
Dr Андрэй Казакевіч, Vytauto Didžiojo universitetas, Kaunas
Професор, доктор історичних наук Геннадій Казакевич, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Кандыдат гістарычных навук Аляксандр Казакоў, незалежны даследчык, Беларусь-Швецыя
Dr Anna Kalinowska, Muzeum Historii Polski w Warszawie
Dr. Andreea Kaltenbrunner, Institut für Osteuropäische Geschichte, Universität Wien
Dr. Matthias Kaltenbrunner, Research Center for the History of Transformations (RECET), Universität Wien
Prof. Dr Andrzej Kamiński, Georgetown University
Dr Łukasz Kamiński, Instytut Historyczny, Uniwersytet Wrocławski
Prof. dr hab. Andrzej Karpiński, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UWM Igor Kąkolewski, Centrum Badań Historycznych Polskiej Akademii Nauk w Berlinie, Instytut Nauk Politycznych, Uniwersytet Warmińsko-Mazurski w Olsztynie
Prof. dr hab. Tomasz Kempa, Instytut Historii i Archiwistyki, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Докторка історичних наук, Оксана Кісь, Інститут народознавства НАН України, Київ
Мгр. Катерина Кириченко, Інститут історії України НАН України, Київ
Prof. dr hab. Edmund Kizik, Instytut Historii, Uniwersytet Gdański, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Prof. dr hab. Tomasz Kizwalter, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UJ Barbara Klich-Kluczewska, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Доктор мистецтвознавства, Ірина Клименко, Національна музична академія України ім. Петра Чайковського
Prof. dr hab. Jerzy Kochanowski, Wydział Nauk o Kulturze i Sztuce, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Maria Koczerska, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Професор, доктор історичних наук Ольга Коляструк, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського
Dr David Kolbaia, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Доктор історичних наук Володимир Комар, Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Івано-Франківськ
Dr Andrzej Kompa, Instytut Historii, Uniwersytet Łódzki
Кандидатка історичних наук Олена Кондратюк, Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, Київ
Prof. dr hab. Michał Kopczyński, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Robert Kostro, dyrektor Muzeum Historii Polski w Warszawie
Dr hab., prof. UJ, Lidia Korczak, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UJ Marek Daniel Kowalski, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Wanda Kozyra, La Cortesia, Lyon
Dr Przemysław Krajewski, Instytut Historyczny, Uniwersytet Szczeciński
Професор, кандидат історичних наук Павло Кравченко, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського
Кандидат історичних наук Юлія Крикун, Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, Київ
Професор, доктор історичних наук Анатолій Круглашов, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича
Dr hab. Natalia Królikowska-Jeglińska, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Płk Tadeusz Krząstek, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Cezary Kuklo, Instytut Historii i Nauk Politycznych, Uniwersytet w Białymstoku
Prof. dr hab. Marcin Kula, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Alicja Kulecka, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Ігор Кулик, Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті, Київ
Prof. dr hab. Ryszard Kulesza, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UMK Krzysztof Kwiatkowski, Instytut Historii i Archiwistyki, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Dr Elżbieta Kwiecińska, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Мгр паліталогіі Аляксандр Лагвінец, Вольны Беларускі ўніверсітэт / Wolny Uniwersytet Białoruski
Кандыдат сацыялагічных навук, Аляксей Ластоўскі, Полацкі Дзяржаўны ўніверсітэт
Мгр гісторыі Валянціна Лебедзева, Гомельскі Дзяржаўны ўніверсітэт
Dr hab., prof. UŁ Krzysztof Lesiakowski, Instytut Historii, Uniwersytet Łódzki
Prof. dr hab. Michał Leśniewski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. PAN, Dariusz Libionka, Instytut Filozofii i Socjologii Polskiej Akademii Nauk
Dr hab. Hubert Łaszkiewicz, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Dr Anna Machcewicz, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Prof. dr hab. Paweł Machcewicz, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Manfred Mack, ehem. Mitarbeiter Deutsches Polen-Institut Darmstadt
Кандидатка історичних наук Марія Маєрчик, Інститут народознавства НАН України, Київ
Jan Malicki, dyrektor Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Adam Manikowski, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Prof. dr hab. Halina Manikowska, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Tomasz Markiewicz, historyk-varsavianista, Warszawa
Dr hab. Artur Markowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab. Andrzej Marzec, Instytut Historii, Uniwersytet Jagiellońskiego
Prof. dr hab. Wojciech Materski, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Dr Rafał Matuszewski, Polish Institute of Advanced Studies / Polski Instytut Studiów Zaawansowanych Polskiej Akademii Nauk
Prof. dr hab. Roman Michałowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UJ Janusz Mierzwa, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Prof. dr hab. Marian Mikołajczyk, Wydział Prawa i Administracji, Uniwersytet Śląski
Prof. dr hab. Krzysztof Mikulski, Instytut Historii i Archiwistyki, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Dr hab. Dariusz Milewski, Instytut Historii, Uniwersytet Kardynała Stefana Wyszyńskiego w Warszawie
Dr Jan Jerzy Milewski, Polskie Towarzystwo Historyczne, Białystok
Доктор історичних наук Василь Міщанин, Ужгородський національний університет
Jędrzej Możejko, przewodniczący Naukowego Koła Historyków, Uniwersytet Gdański
Dr hab. Wojciech Mruk, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab. Grzegorz Myśliwski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Mirosław Nagielski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Dariusz Nawrot, Instytut Historii, Uniwersytet Śląski
Prof. dr Alvydas Nikžentaitis, Lietuvos istorijos institutas, Vilnius
Prof. dr hab. Andrzej Nowak, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Dr Jan Olaszek, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Dr hab. Piotr Oliński, Instytut Historii i Archiwistyki, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Prof. dr hab. Krzysztof Ożóg, Wydział Historii, Uniwersytet Jagielloński
Доктар Аляксандр Пагарэлы, незалежны даследчык, Гродна
Доктор історичних наук Іван Патриляк, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Кандыдат гістарычных навук Алесь Пашкевіч, рэдактар, Беларусь
Dr hab., prof. UW Marcin Pauk, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UW Marek Pawełczak, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab. Janusz Pezda, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UJ Adam Perłakowski, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Доктор історичних наук Наталія Петрова, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Dr Dominik Pick, Centrum Badań Historycznych Polskiej Akademii Nauk w Berlinie, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Dr hab., prof. UJ Zenon Piech, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UJ Stanisław Pijaj, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Prof. dr hab. Jan M. Piskorski, Instytut Historii, Uniwersytet Szczeciński
Професор, доктор історичних наук Валентина Піскун, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
Dr hab., prof. UR Jan Pisuliński, Instytut Historii, Uniwersytet Rzeszowski
Prof. dr hab. Jakub Polit, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab. Piotr Pomianowski, Wydział Prawa i Administracji, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Jan Pomorski, Instytut Historii Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie
Dr Krzysztof Popek, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UAM Małgorzata Praczyk, Wydział Historii, Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Кандыдат гістарычных навук Генадзь Прыбытка, незалежны даследчык, Мoсква
Кандидат мистецтвознавства Галина Пшенічкіна, Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки
Dr hab. Maciej Ptaszyński, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Мгр Андрэй Радаман, Szkoła Doktorska Nauk Humanistycznych, Uniwersytet w Białymstoku
Ramunė Radzevičiene, Vilniaus miesto klinikinė ligoninė, Vilnius
Hanna Radziejowska, Instytut Pileckiego, oddział w Berlinie
Кандыдат гістарычных навук Аляксандр Радзюк, Еўрапейскі гуманітарны ўніверсітэт ў Вільні, Vilnius
Prof. Dr Ірына Раманава, Justus-Liebig-Universität Gießen
Prof. dr hab. Wojciech Roszkowski, Szkoła Główna Handlowa w Warszawie i Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
PhD Пётр Рудкоўскі, Інстытут стратэгічных даследаванняў, Мінск
Prof. dr hab. Szymon Rudnicki, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr Kamil Ruszała, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab. Tadeusz P. Rutkowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UWr Karol Sanojca, Zakład Dydaktyki Historii i Wiedzy o Społeczeństwie, Uniwersytet Wrocławski
Мгр Анжела Савченко, туристична компанія „Київські фрески”
Доктар габілітаваны Генадзь Сагановіч, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Кандыдат гістарычных навук Євгеній Сафар'янс, Інститут всесвітньої історії НАН України
Prof. dr hab. Tomasz Schramm, Wydział Historyczny, Uniwersytet Adama Mickiewicza w Poznaniu
Dr Magdalena Semczyszyn, Instytut Pamięci Narodowej, Szczecin
Кандыдат гістарычных навук Генадзь Семянчук, Uniwersytet Warszawski
Dr Michał Siedziako, Instytut Historyczny, Uniwersytet Szczeciński, Instytut Pamięci Narodowej
Prof. dr hab. Tomasz Sikorski, Instytut Historyczny, Uniwersytet Szczeciński
Професор, доктор історичних наук Євген Сінкевич, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького
Кандидат історичних наук, Віталій Скальський, Інститут історії України НАН України, викладач Національного університету „Києво-Могилянська академія”, редактор сайту „Історична правда”
Кандыдат гістарычных навук Анастасія Скеп’ян, Інстытут гісторыі Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі (Мінск)
Dr Tomasz Skonieczny, Fundacja „Krzyżowa” dla Porozumienia Europejskiego
Кандыдат гістарычных навук Наталля Сліж, European University Institute, Florence
Prof. dr hab. Leszek Słupecki, Instytut Historii, Uniwersytet Rzeszowski
Доктар гістарычных навук Аляксандр Смалянчук, Instytut Slawistyki PAN (Warszawa)
Кандыдат гістарычны навук Іна Соркіна, Uniwersytet Warszawski
Dr Jan Jerzy Sowa, Wydział Prawa i Administracji, Uniwersytet Warszawski
Dr hab. Paweł Sowiński, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
PD Dr. Felicitas Söhner, Institut für Geschichte, Theorie und Ethik der Medizin, Heinrich-Heine-Universität Düsseldorf
Prof. dr hab. Stanisław Sroka, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UJ, Michał Stachura, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Кандидат історичних наук Наталя Старченко, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ
Dr hab. Krystyna Stebnicka, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab. Stanisław Stępień, Instytut Historii, Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu
Prof. dr hab. Rafał Stobiecki, Instytut Historii, Uniwersytet Łódzki
Prof. dr hab. Dariusz Stola, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Prof. dr hab. Krzysztof Stopka, Muzeum Uniwersytetu Jagiellońskiego – Collegium Maius
Кандидатка біологічних наук Наталія Струтинська, Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Київ
Dr hab., prof. UW Piotr Szlanta, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab. Krzysztof Ślusarek, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Кандыдат гістарычных навук Аляксей Шаланда, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Prof. Dr Jan Szemiński, האוניברסיטה העברית בירושלים / Hebrew University of Jerusalem
Dr Ramunė Šmigelskytė-Stukienė, Lietuvos istorijos institutas, Vilnius
Dr hab. Ewelina Szpak IHPAN, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk
Dr hab. Mirosław Szumiło, Instytut Historii, Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie
Dr hab. Michał Tomaszek, Instytut Historii, Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie
Prof. dr hab. Robert Traba, Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk
Prof. Dr. Stefan Troebst, Universität Leipzig
Кандидат історичних наук Олег Турій, Український католицький університет, Львів
Кандидат історичних наук Віталій Тучинський, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського
Prof. dr hab. Romuald Turkowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Wojciech Tygielski, Wydział Nauk o Kulturze i Sztuce, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Michał Tymowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Ірина Федорчук, Вінницький обласний Будинок культури учителя
Кандидат мистецтвознавства Ірина Федун, Львівський національний університет ім. Івана Франка
Prof. dr hab. Мікалай Хаўстовіч, Wydział Lingwistyki Stosowanej, Uniwersytet Warszawski
Кандидат філософських наук Ольга Хромова, Державний університет інфраструктури та технологій, Київ
Мгр гісторыі Сяргей Харэўскі, Еўрапейскі гуманітарны ўніверсітэт ў Вільні, Vilnius
Кандидат історичних наук Іванна Черленяк, Інститут народознавства НАН України, Київ
Прафесар, доктар гістарычных навук Захар Шыбека, אוניברסיטת תל אביב / Tel Aviv University
Кандидат філологічних наук Надія Швидка, Донбаський державний педагогічний університет
Професор, доктор історичних наук Сергій Швидкий, Донбаський державний педагогічний університет
Кандидат мистецтвознавства Євген Єфремов, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київ
Kacper Wańczyk, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UW Marek Węcowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Dr hab., prof. UW Piotr Węcowski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Jacek Wijaczka, Instytut Historii i Archiwistyki, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Prof. Dr Grischa Vercamer, Technische Universität Chemnitz
Кандыдат гістарычных навук Анатоль Вялікі, Uniwersytet Warszawski, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski
Rafał Waszczuk, Muzeum Historii Polski w Warszawie
Dr hab., prof. US Pierre-Frédéric Weber, Instytut Historyczny, Uniwersytet Szczeciński
Prof. dr hab. Henryk Walczak, Instytut Historyczny, Uniwersytet Szczeciński
Prof. dr hab. Stanisław Wiech, Instytut Historii, Uniwersytet Jana Kochanowskiego w Kielcach
Prof. dr hab. Robert Wiśniewski, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Rafał Wnuk, Katolicki Uniwersytet Lubelski
Dr hab. Aleksander Wolicki, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Andrzej Zakrzewski, Wydział Prawa i Administracji, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Krzysztof Zamorski, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Dr hab., prof. UW Marcin Zaremba, Wydział Historii, Uniwersytet Warszawski
Prof. dr hab. Leszek Zasztowt, Studium Europy Wschodniej UW, Instytut Historii Nauki Polskiej Akademii Nauk
Dr hab., prof. SGH Andrzej Zawistowski, Katedra Historii Gospodarczej i Społecznej, Szkoła Główna Handlowa w Warszawie
Dr hab., prof. UJ Zdzisław Zblewski, Instytut Historii, Uniwersytet Jagielloński
Michał Zwierzykowski, Wydział Historii, Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Prof. dr hab. Andrzej Żbikowski, Studium Europy Wschodniej, Uniwersytet Warszawski, Żydowski Instytut Historyczny w Warszawie
Dr Karol Żojdź, Instytut Archeologii i Etnologii Polskiej Akademii Nauk
Dr hab. Robert Żurek, Fundacja „Krzyżowa” dla Porozumienia Europejskiego

Appell an alle Menschen guten Willens in Belarus, Litauen, Polen, Russland und der Ukraine

Appeal to people of goodwill in Belarus, Lithuania, Poland, Russia, and Ukraine to reject the principle of division of the spheres of influence

Apel do ludzi dobrej woli w Polsce, Białorusi, Litwie, Rosji i Ukrainie o solidarne odrzucenie działań w oparciu o zasadę podziału stref wpływów

Обращение к людям доброй воли в России, Беларуси, Литве, Польше и Украине о совместном отказе от политики, основанной на принципе раздела сфер влияния

Звернення до людей доброї волі в Україні, Білорусі, Литві, Польщі й Росії про солідарну відмову від політики, заснованої на принципі розподілу сфер впливу

ЗАКЛІК людзей добрай волі з Беларусі, Польшчы, Літвы, Расіі і Украіны да салідарнасці ў асуджэнні дзеянняў, якія грунтуюцца на прынцыпе падзелу сфер уплыву

Lietuvos, Lenkijos, Baltarusijos, Rusijos ir Ukrainos geros valios žmonių kreipimasis dėl solidaraus veiksmų, besiremiančių įtakos sferų pasidalijimo principu, atmetimo

Über die Stiftung

Möchten Sie auf dem Laufenden bleiben?

Die Internetseite entstand mit finanzieller Unterstützung von:

Stiftung Kreisau für Europäische Verständigung

Tätigkeit

Sitemap